(143) Будь-яка фізична чи юридична особа має право подавати позов за анулювання рішень ради до Суду на умовах, передбачених статтею 263 ДФЄС. Як адресати таких рішень, зацікавлені наглядові органи, що бажають їх оскаржити, повинні подати позов протягом двох місяців після того, як їх було повідомлено про них, згідно зі статтею 263 ДФЄС. У разі, якщо рішення ради безпосередньо та в індивідуальному порядку стосуються контролера, оператора чи заявника, останній може подати позов на анулювання таких рішень протягом двох місяців з дати їх опублікування на офіційній сторінці Ради в мережі Інтернет, згідно зі статтею 263 ДФЄС. Без обмеження цього права відповідно до статті 263 ДФЄС, кожна фізична чи юридична особа повинна мати дієвий засіб судового захисту в компетентному національному суді щодо рішення наглядового органу, що породжує правові наслідки щодо такої особи. Таке рішення стосується, зокрема, реалізації слідчих, виправних і дозвільних повноважень наглядовим органом або відхилення чи відмови у задоволенні скарг. Проте право на дієвий засіб судового захисту не передбачає заходів, яких вживають наглядові органи та які не є юридично зобов'язальними, наприклад, ухвалення висновків або надання наглядовим органом консультацій. Провадження щодо наглядового органу необхідно здійснювати в судах держави-члена, де засновано наглядовий орган, та відповідно до процесуального права тієї держави-члена. Такі суди повинні здійснювати повну юрисдикцію, що охоплює юрисдикцію щодо розгляду всіх питань факту та права, які стосуються відповідного спору.
(143) Any natural or legal person has the right to bring an action for annulment of decisions of the Board before the Court of Justice under the conditions provided for in Article 263 TFEU. As addressees of such decisions, the supervisory authorities concerned which wish to challenge them have to bring action within two months of being notified of them, in accordance with Article 263 TFEU. Where decisions of the Board are of direct and individual concern to a controller, processor or complainant, the latter may bring an action for annulment against those decisions within two months of their publication on the website of the Board, in accordance with Article 263 TFEU. Without prejudice to this right under Article 263 TFEU, each natural or legal person should have an effective judicial remedy before the competent national court against a decision of a supervisory authority which produces legal effects concerning that person. Such a decision concerns in particular the exercise of investigative, corrective and authorisation powers by the supervisory authority or the dismissal or rejection of complaints. However, the right to an effective judicial remedy does not encompass measures taken by supervisory authorities which are not legally binding, such as opinions issued by or advice provided by the supervisory authority. Proceedings against a supervisory authority should be brought before the courts of the Member State where the supervisory authority is established and should be conducted in accordance with that Member State's procedural law. Those courts should exercise full jurisdiction, which should include jurisdiction to examine all questions of fact and law relevant to the dispute before them.
У разі відмови у задоволенні скарги чи її відхилення з боку наглядового органу, заявник може звернутися до судів тієї самої держави-члена. У контексті засобів судового захисту, що стосуються застосування цього Регламенту, національні суди, що розглядають рішення з питання, необхідного для надання їм повноваження винести рішення, можуть, або у випадку, передбаченому статтею 267 ДФЄС, повинні, надіслати запит до Суду про винесення попередньої ухвали щодо тлумачення нормативно-правового акту Союзу, в тому числі цього Регламенту. Більш того, якщо рішення наглядового органу, на основі якого здійснюють виконання рішення ради, оскаржують в національному суді, а законність рішення ради є спірною, такий національний суд не має повноваження оголошувати рішення ради незаконним, але повинен передати питання щодо законності до Суду згідно зі статтею 267 ДФЄС, відповідно до тлумачення Суду, якщо він вважає рішення незаконним. Проте національний суд може не передавати питання щодо законності рішення ради на запит фізичної чи юридичної особи, яка мала можливість подавати позов на анулювання такого рішення, особливо, якщо таке рішення безпосередньо стосувалося особисто її, але не зробила цього протягом строку, встановленого в статті 263 ДФЄС.
Where a complaint has been rejected or dismissed by a supervisory authority, the complainant may bring proceedings before the courts in the same Member State. In the context of judicial remedies relating to the application of this Regulation, national courts which consider a decision on the question necessary to enable them to give judgment, may, or in the case provided for in Article 267 TFEU, must, request the Court of Justice to give a preliminary ruling on the interpretation of Union law, including this Regulation. Furthermore, where a decision of a supervisory authority implementing a decision of the Board is challenged before a national court and the validity of the decision of the Board is at issue, that national court does not have the power to declare the Board’s decision invalid but must refer the question of validity to the Court of Justice in accordance with Article 267 TFEU as interpreted by the Court of Justice, where it considers the decision invalid. However, a national court may not refer a question on the validity of the decision of the Board at the request of a natural or legal person which had the opportunity to bring an action for annulment of that decision, in particular if it was directly and individually concerned by that decision, but had not done so within the period laid down in Article 263 TFEU.
