1. Держави-члени можуть, за допомогою закону чи колективних угод, передбачати спеціальні норми для забезпечення захисту прав і свобод щодо опрацювання персональних даних працівників у контексті зайнятості, зокрема для цілей працевлаштування, виконання трудового договору, в тому числі, виконання обов’язків, установлених законом або колективними угодами, управління, планування та організацію праці, рівність та різноманітність на робочому місці, здоров’я та безпеку на робочому місці, для цілей реалізації і користування, індивідуально чи колективно, правами та перевагами, пов’язаними із зайнятістю, та для цілей припинення трудових відносин.

2. Такі норми повинні включати відповідні і спеціальні заходи для захисту людської гідності суб’єкта даних, законних інтересів і фундаментальних прав, з особливим урахуванням прозорості опрацювання, передавання персональних даних у межах групи підприємств або групи підприємств, що здійснюють спільну господарську діяльність, та систем моніторингу на робочому місці.

3. Кожна держава-член повідомляє Комісію про такі положення свого закону, який вона ухвалює відповідно до параграфа 1, до 25 травня 2018 року та, без затримки, про будь-які подальші зміни і доповнення, що на них впливають.