(143) Будь-яка фізична чи юридична особа має право подавати позов за анулювання рішень ради до Суду на умовах, передбачених статтею 263 ДФЄС. Як адресати таких рішень, зацікавлені наглядові органи, що бажають їх оскаржити, повинні подати позов протягом двох місяців після того, як їх було повідомлено про них, згідно зі статтею 263 ДФЄС. У разі, якщо рішення ради безпосередньо та в індивідуальному порядку стосуються контролера, оператора чи заявника, останній може подати позов на анулювання таких рішень протягом двох місяців з дати їх опублікування на офіційній сторінці Ради в мережі Інтернет, згідно зі статтею 263 ДФЄС. Без обмеження цього права відповідно до статті 263 ДФЄС, кожна фізична чи юридична особа повинна мати дієвий засіб судового захисту в компетентному національному суді щодо рішення наглядового органу, що породжує правові наслідки щодо такої особи. Таке рішення стосується, зокрема, реалізації слідчих, виправних і дозвільних повноважень наглядовим органом або відхилення чи відмови у задоволенні скарг. Проте право на дієвий засіб судового захисту не передбачає заходів, яких вживають наглядові органи та які не є юридично зобов'язальними, наприклад, ухвалення висновків або надання наглядовим органом консультацій. Провадження щодо наглядового органу необхідно здійснювати в судах держави-члена, де засновано наглядовий орган, та відповідно до процесуального права тієї держави-члена. Такі суди повинні здійснювати повну юрисдикцію, що охоплює юрисдикцію щодо розгляду всіх питань факту та права, які стосуються відповідного спору.

У разі відмови у задоволенні скарги чи її відхилення з боку наглядового органу, заявник може звернутися до судів тієї самої держави-члена. У контексті засобів судового захисту, що стосуються застосування цього Регламенту, національні суди, що розглядають рішення з питання, необхідного для надання їм повноваження винести рішення, можуть, або у випадку, передбаченому статтею 267 ДФЄС, повинні, надіслати запит до Суду про винесення попередньої ухвали щодо тлумачення нормативно-правового акту Союзу, в тому числі цього Регламенту. Більш того, якщо рішення наглядового органу, на основі якого здійснюють виконання рішення ради, оскаржують в національному суді, а законність рішення ради є спірною, такий національний суд не має повноваження оголошувати рішення ради незаконним, але повинен передати питання щодо законності до Суду згідно зі статтею 267 ДФЄС, відповідно до тлумачення Суду, якщо він вважає рішення незаконним. Проте національний суд може не передавати питання щодо законності рішення ради на запит фізичної чи юридичної особи, яка мала можливість подавати позов на анулювання такого рішення, особливо, якщо таке рішення безпосередньо стосувалося особисто її, але не зробила цього протягом строку, встановленого в статті 263 ДФЄС.