(32) Згоду необхідно надавати шляхом чіткого ствердження, що становить вільно надане, конкретне, проінформоване та однозначне свідчення погодження суб'єкта даних на опрацювання його або її персональних даних, зокрема, у формі письмової заяви, в тому числі електронними засобами, або у формі усної заяви. Це може включати заповнення клітинки позначкою під час відвідування веб-сайту в мережі Інтернет, обрання технічних налаштувань для послуг інформаційного суспільства або іншу заяву чи поведінку, що чітко вказують на погодження суб'єктом даних із запропонованим опрацюванням персональних даних. Мовчання, автоматичне заповнення клітинок позначками або бездіяльність, відповідно, не становлять надання згоди. Згода повинна поширюватися на всі види опрацювання даних, що здійснюють для однакової цілі або цілей. У разі, якщо опрацювання передбачає досягнення множинних цілей, згода потрібна для кожної з них. Якщо згоду суб'єкта даних необхідно надати після електронного запиту, у такому разі запит повинен бути чітким, точним та не мати надмірно негативних наслідків для використання послуги, для якої його надають.

(33) Часто на момент збирання даних неможливо повністю визначити мету опрацювання персональних даних для цілей наукового дослідження. Тому, суб'єкти даних повинні мати дозвіл на надання згоди на деякі сфери наукових досліджень, якщо в них дотримано визнаних етичних норм для наукового дослідження. Суб'єкти даних повинні мати можливість надавати свою згоду лише на окремі сфери дослідження або частини дослідницьких проектів в обсязі, виправданому поставленою метою.

(42) У разі, якщо опрацювання здійснюють на підставі згоди суб'єкта даних, контролер повинен бути спроможним довести те, що суб'єкт даних надав згоду на операцію опрацювання. Зокрема, в контексті письмової заяви з іншого питання, гарантії повинні забезпечувати те, що суб'єкт даних обізнаний про факт і межі надання згоди. Згідно з Директивою Ради 93/13/ЄЕС [10] заяву про надання згоди, попередньо сформульовану контролером, необхідно надавати в зрозумілій та доступній формі з використанням чітких і простих формулювань, а також вона не повинна містити неправомірні умови. Для того, щоб згода вважалася поінформованою, суб'єкт даних повинен бути обізнаним принаймні про особу контролера та цілі опрацювання, для яких призначено використання персональних даних. Згоду не можна вважати такою, що було добровільно надано, якщо суб'єкт даних не здійснює справжнього чи добровільного вибору, або неспроможний відмовити в наданні згоди або її відкликанні, не заподіюючи при цьому шкоди.

_{[10] Директива Ради 93/13/ЄЕС від 5 квітня 1993 року про несправедливі умови споживчих договорів (OB L 95, 21.04.93, с. 29). https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/AUTO/?uri=OJ:L:1993:095:TOC}

(43) Щоб забезпечити, що згоду було надано добровільно, вона не повинна передбачати необхідність застосування дійсних законних підстав опрацювання персональних даних у спеціальному випадку, коли існує помітний дисбаланс між суб'єктом даних і контролером, зокрема коли контролер є органом публічної влади і, тому, малоймовірно, що згоду було надано добровільно за усіх обставин такої спеціальної ситуації. Презумпція ненадання добровільної згоди виникає у разі відсутності окремого дозволу на здійснення різних операцій опрацювання персональних даних, незважаючи на її відповідність окремому випадку, або, якщо виконання договору, в тому числі, надання послуги, залежить від надання згоди, незважаючи на те, що така згода не є обов'язковою для такого виконання.